Довкола небо і блакить,
Росте усяка посмакіть,
Хатинка в диво-гаю.
Живуть у злагоді щодня
Там кошеня і цуценя,
А щастя, а щастя, а щастя немає.
Ведеться загалом незле,
І непогано все, але
Чогось не вистачає.
Здається, небо і блакить,
Росте усяка посмакіть,
А щастя, а щастя, а щастя немає.
Звернулися до фахівців:
За що страждання нам оці?
Та не допомагає!
Вони збагнули – щось не те,
Бо досі в них нема дітей,
От щастя, от щастя, от щастя й немає.
Проблему лікар враз збагнув,
Він їм під хвостик зазирнув, і мовив: ”Отакої!
Дітей не буде в вас. Живіть,
Смакуйте всяку посмакіть.
Дівчатка, дівчатка, дівчатка ви обоє!”
Довкола небо і блакить,
Росте усяка посмакіть.
Скажу вам щиро, люди,
Ви перш, ніж їсти посмакіть,
Уважно всюди зазирніть,
Бо щастя, бо щастя, бо щастя не буде.