Ти...
Сiрi очi менi посмiхнулись з-пiд оливця,
Я торкаюся нiжно до них, до твого лиця,
Твоїй мовою в тебе питаю, куди iти.
Ти...
Скільки років в очах моїх дише глибокий біль,
Коли чую про гомін чужих чарівних весіль,
Коли бачу, як тануть на серці твої сліди.
Ти...
Ти чекаєш на дивну любов, що лиш раз в житті,
Ти готовий за нею кудись назавжди піти,
Не помітив, що з нею давно вже зустрівся ти...
Ти...
Я дивлюсь, як з долоней на вітер тече пісок.
Це вмирає надія, що ти колись зробиш крок,
Щоб сказати: "Кохана, я твій. Неправий був, прости..."