Я один виходжу на дорогу.
На шляху туман i тиха нiч.
I пустеля слуха тiльки Бога,
I зоря з зорею веде рiч.
В небесах урочисто i дивно.
Спить земля у сяйвi голубiм.
Чом менi так боляче нестримно?
Що чекаю я, жалiю я за чим?
Вiд життя нiчого не чекаю.
За минулим не шкодую я.
Хочу лиш свободи в тихiм краю,
Щоб заснула там душа моя.
Та не тим холодним сном могили...
Я б бажав заснути так навiк,
Щоб дрiмали в серцi життя сили,
Щоб у грудях тихий подих бiг.
Щоб для мого слуху днем i нiччю
Чувся про любов солодкий спiв,
Й надi мною щоб зелений вiчно
Темний дуб схилявся i шумiв.