коли я стрічаю у «снах своїх милих» тебе, милий Друже,
не здужаю раптом, на хвильку якусь я клубочок
втрачаю і котиться він , де алісум
"в чарівному лісі"
відлунням ледь чутним
мені промовляє, що папороть квітне,
що в нас немовля є… у хащах густих…в непорочних глибинах
в колисці з настурців, люпину та мальви
маленька людина там бавиться світом,
вогнями смарагду зігріта,
вона ще не знає,
що Раю немає, де sapience править
де право на вбивство - в ліцензії Кая,
де Герди сльоза не вартує нічого
бо вмерзла у кригу в країні
«НІЧОГО
-НІКОМУ
-НІКОЛИ»