До тебе коханий,
Крізь неба блакить,
Думки мої линуть
Щоразу, щомить.
Летять мов на крилах
Крізь простір і час
Ніщо їх не спинить,
Вони лиш для нас.
Розправлять лиш крила,
Й тебе обгорнуть,
А з ними і я
Це відчую мабуть.
Палким поцілунком
До вуст припаду
І в цім поцілунку
Кохання знайду;
Кохання, що зіркою
В темную ніч,
Яскраво спалахує,
Й сяє довіч.
Що в темному лісі
Турбот і скорбот,
Стежиною в'ється,
Й веде до висот.
Що скелей гірською,
Не день і не мить,
На захисті вірно,
Невпинно стоїть.
Що силу й натхнення
Дає до життя,
А потім, із нами,
Іде в небуття.
За це ось кохання,
Що в серці розквітло,
Тобі мій коханий
Любов, мрії й світло!