Ангелику сну! Заколисуй! - тихенько благаю,-
Умощуйся поруч. А хочеш - на ліжечку з краю...
Я крилець твоїх не зімну,обережно торкнуся...
І, наче у казку, неначе в дитинство вернуся...
Ти тільки почни - підспіваю твою колискову
Про райські сади, про коней вогнегривих підкову,
Що їх віднайду у барвінкових снах, помережених сонцем...
Ангелику сну! Колиши! Будь душі оборонцем
У темряві ночі, у відчаї тихім безсоння,
Коли я - ніяка, безсила, та все ж безстороння...
Під ковдру пухову, під склепної тиші молитви
Вклади моє тіло у ранах життєвої битви,
А душу мою покачай і зігрій у долонях...
І думи зітри, щоб не билися пташками в скронях...
Ангелику сну! Може старістю я вередую?
Що ж, вип'ю снодійне. І свічку спокійно задую.
І буду чекати, безсоння сумного обранка,
На перші ознаки лютневого Божого ранку...