Авторам, які називають свою країну хто курвою, хто сукою...
А може, це хтось надто мудрий вигадав –
Гойдання терезів добра і зла.
Була така країна – Атлантида.
А може, тільки кажуть, що була.
Вона бувала різною – і грізною,
І лагідною дітям водночас.
І хтось колись назвав її Вітчизною –
І Атлантида з моря піднялась.
Росла містами, колосилась, квітла,
Являла світу ниви і сади.
Атланти називали її рідною –
Вона й міцніла із роси й води.
Але хіба догодиш всім і всякому?
Знайшовся невдоволений в юрбі.
Почула Атлантида – і заплакала,
І руки заламала у журбі.
І знов якийсь невдаха п’яним голосом:
«Ах, курво ж ти, вітчизно, щоб тебе»!
Здригнулась Атлантида, розкололася,
І всім відомо, де вона тепер.