Я поринаю в той давно забутий світ,
Де вітер між дерев твій сміх розносить.
В той світ, де ти була лише моя -
Маленька дівчинка з м'яким рудим волоссям.
Хто знати міг тоді, що час мине,
Тоді - у тій спекотній літній тиші -
Про те, що серце зболене моє
Ти розіб'єш ущент - але не знищиш?
Пробач мені за те, за що я сам
Собі ніколи і нізащо не пробачу.
Хто знав тоді, в химернім плетиві тіней,
Що смертю за тепло тобі віддячу?
Нехай минають дні, летять роки -
В моїй душі ніколи ти не згаснеш.
Я вірю - на шляху через віки
Ми знов зустрінемось. І ти мені пробачиш.