Людмила Могылдя. Почему ты дрожишь...

            


                Почему ты дрожишь
                мои грязные ноги целуя
                снова, снова,снова и снова.
                Делишься самой маленькой
                крошкой молчания
                и глядишь мне в глаза,
                к стопе приникая щекой.

                Я любовью искала Бога,
                но вспыхнул огонь -
                и отныне моя дорога
                до рассвета -
                тропинкой Любви.
                Не целуй,
                не целуй мои ноги -
                они же грязные...


Чомусь тремтиш,
цілуючи мої брудні ноги
раз і ще тричі.
Крихтою дрібною
мовчання ділишся.
І дивишся у вічі,
пригортаючись до стопи щокою.

Шукала Бога через кохання,
але запалені вогні –
мій шлях віднині
і до рання –
стежкою Любові.
О, не цілуй цих ніг –
вони брудні.