Душа мов мушля, в ній перлиной полоненой
Живе кохання, що я потай від усіх
Ще пещу іноді…хоч в вирії будденном
Вона загрузла в трясовині злих утіх
Прикмета у ловців перлин давно відома
У мушлі ідеальній не знайти на жаль
Нічого… Тільки біль, страждання, стогін, втома
Відкриють таємниці давній цій скрижаль
А щоб добити скарб потрібно знову душу
Убити, розірвати на шматки й тоді
Засяє сонце, що зігріє навіть в стужу-
Моє кохання, що даровано тобі.
16.09.09