Ти вибираєш
без фільтру. Вважаєш - чесно.
Ти помираєш
повільно. І не воскреснеш.
Бо не Ісус,
і не вмієш іти водою.
Не боягуз,
не герой, не Атлант, не воїн...
Так собі, man,
дві руки, дві ноги - між ними
купа проблем.
Отака непроста картина.
Ти убиваєш
себе. І ти маєш право.
Ти обираєш
світле. Тобі все мало.
Далі - міцніше...
Космос. На черзі - вени.
Диявола тішать
твої нелюдські проблеми.
Чуєш - сміється,
але не зав'яже рани.
Змучене серце
в лівій кишені горланить.
Ти не благаєш
"help me", неначе сильний.
Ти помираєш
в ванній, німий і синій.
Наже й не жив,
не надихався свіжим киснем,
недолюбив...
Із грудей голу душу тисне
дещо нове,
невідоме, страшне й убоге.
Дійсність пливе.
Відлітаєш шукати Бога.
Як тобі end?
Він не happy, і навіть більше.
В певний момент
хочеш жити якнайсильнійше,
повітря хапаєш...
А поки життя - забава
ти обираєш
без фільтру - і маєш право.