Прожити пережите все...
У жито соковите,
у зеленець пірнути
з русалками разом...
Зомліти перед Ликом
Нерукотворним,
полинути над снами
без тіла , без душі
над повними життям лісами
до двох близнят-озер,
що ціляться зіницями у небо
і бачуть зорі в полудень...
пірнути в темні води,
свободи скуштувавши,
і випірнуть в життя,
у галас Міста біля Моря
і пити каву з полином,
і прану пряну,
і знати, що скінчиться Все,
і знов почнеться десь,
за Снами...