У темних і дрімучих
прадавніх пралісах
русалки лоскотучі
ховались на гілках.
Увечері озера
Латаття заплели,
І у човні містерій
ми тихо попливли.
Хтось вдарив у литаври
І скаламутив став.
Збудили динозавра –
І він затанцював.
І два стареньких сфінкси
Стрибали до зорі,
Ще й археоптерикси
Кружляли угорі.
Примхливий, алогічний,
Невиправданий крок,
Цей археологічний,
Цей викопний танок!
А на зорі рибалки
До озера прийшли,
На сфінксів, ні русалки
Звичайно ж, не знайшли.
Я плакала, шукала,
не знала, що робить.
“Привиділось!” – сказали,
“І треба менше пить!”