***
Життя тебе змагає.
Піклуєшся про душу?
Не думаєш про Бога ані раз.
Життя перебігає
тремку пустелю-сушу,
і вже ти мимоволі вільний газ.
***
А жизнь одолевает.
Свою спасая душу,
о Боге ты не вспомнил даже раз?
А жизнь перебегает
звенящую степь-сушу,
и ты уже невольно вольный газ.
***
Порожня пляшка, повний череп,
достигле сім'я в капшуку.
І що то за рослина жереп?
Там хижа птиця на суку.
Ці хижі птиці – як вони кричать!
Нерайскі яблука для них як боже.
Ненатлі. Тихше. Лущиться печать.
Голодні пси, мов лебеді, ячать.
І сім'я проливається
на ложе.
***
Пустой стакан и полный череп.
Дозрело семя. Растолкуй,
что за растенье этот жереп?
Там злая птица на суку.
О, птицы злые, как они кричат!
И яблоки нерайские им - божье.
Ну, тише, жадные! Уже трещит печать.
И псы голодные, как лебеди, ячат.
И семя проливается
на ложе.
* жереп - горная сосна
Самітником на Сааремаа
Попалив півтисячі листів.
Прочитав чверть Біблії.
Побачив море.
і заснув.
До праведних постів
ще далеко.
Leida Voore.
Отшельником на Сааремаа
Пять сотен писем сжег.
Прочел треть Библии.
Увидел море.
И уснул.
До праведных постов
неблизко.
Leida Voore.
***
- Уся ця їжа вас ще їсть?
Ще алкоголь вас допиває?
- о ає ає
ся жа
ість
Триває...
Шість виходків глею
заліплюють летовища по очі.
І наступає рік
і точить – не пророчить.
- Що проповідуєте ви під галилеєм?
***
- Вот эта вся еда вас ест?
И алкоголь вас допивает?
- о ае ае
ся да
эст
Не отпускает...
Шесть выгребных, как клеем
залепят небо по глаза.
Год не пророчит –
точит, как слеза.
- Что проповедуете вы под галилеем?
***
Прочиняє двері,
у ранковий сніг
з жовтої посудини
вихлюпує сечу.
Гори – уві сні,
від босих ніг
і Лі Бо, і мною – холод.
Я сичу.
Причиняю двері.
Десь моє вино.
Скрип сосни надносить
спогад про Ду Фу:
ось він Черепковою іде,
ось мій тинок.
В спогадах – ні холоду,
ні спротиву.
***
Дверь приоткрывает,
на утренний снег
из желтой посудины
выплескивает мочу.
Горы во сне,
от ног босых по Ли Бо, по мне
холод.
Зубами стучу.
Скрипнет про Ду Фу
сосна.
Он идет по Черепковой
мимо моего забора.
Я прикрою дверь
и поищу вина.
В голове – ни холода,
ни спора.
***
Господня мавпа у Господнім храмі
клячить і робить міни й десь-колись
так чітко бачить у вітражній рамі
зелену крону й недосяжну вись.
Сама собою у просторім храмі.
І все саме собою навкруги,
допоки плавно у небесній брамі
не з'являться на древках хоругви.
***
Господня обезьяна в Божьем храме,
крестясь, кривляется, но, приглядись,
так четко видит в витражной раме
зелену крону и безбрежну высь.
От всех отдельно, и подавно
от всех отдельно все в округе,
пока в дверях небесных плавно
на древках не появятся хоругви.
***
Пам'ятай, що і тут, і он там
росли дерева.
Та і хата твоя дерево і глина.
І коли літніми вечорами,
примостившись на призьбі й на лаві,
згадуєте,
пам'ятай,
з сусідніх вікон
спостерігають
за тобою і за тим, що діється.
То з-за фіранок
визирають ті дерева,
що і там, і тут
давно колись росли.
***
Вспоминай, что и тут, и вон там
росли деревья.
Да и хата твоя – это глина и дерево.
Когда летними вечерами
на лавку присев, на завалинку.
вспоминаете,
помни,
из соседних окон
поверх занавесок
наблюдают
за тобой и за тем, что случается.
То выглядывают те деревья,
что и там, и тут
давно когда-то росли.
***
Як досхочу накеруєшся Америкою,
або, звабивши,
побавиш грека,
повертайся додому
ночувати на дивані,
котрий дасться тобі взнаки
кожною своєю пружиною.
***
Как всласть направишься Америкой,
и, уломав,
потешишь перса,
возвращайся домой
ночевать на диване,
который напомнит о себе
каждой пружиной.
С украинского перевел А. Пустогаров