Та досить вже... не варто сліз і слів,
Не варті більш послання на шпалерах,
Ну досить. Вже остигид той спів,
Про: "той любви, которой ты хотела"
Залиш попсу.Відверто вже начхать
На обіцянки раю та нірвани,
Бо все було: "кравать, кравать, кравать",
Без залишків проклятої омани..
І трошки жаль. І лиш бринить сльоза,
На віях намальованих із туші,
Ледь чутний гуркіт грому - то гроза,
І дощ пройде... та лиш печаль осушить....
І буде знов лиш маскарад думок,
Вдягнувши маску пристрасті на очі,
ВІдверто жаль... І стежками чуток,
Проходять дні, а з ними тануть ночі...
Й напишеш ти, про мене кілька слів:
"про девочку, которая летала"
Усе оттак. Як кожен з нас хотів:
Ти поряд був, доки тебе бажала....