Хмизом бавиться цуцик мій Ерні
У дощами розмитій каверні...
Знов весна ! Наші справи - не скверні,
Не спростовую правду просту!
Сигаретні порожні коробки
Нюха песик і пляшкові пробки...
Я ж - всю решту - весняні доробки -
Пріле листя, травичку густу.
І простуємо нашим бульваром
З милим Ерні - Твоїм, Боже, даром...
Нині буду глуха, якщо чварам
Світовим розпочатись дано...
Ех, розумнику песик ! Ти свідок
Всіх ласкавих тобі оповідок...
Глянь! Немає на п'яти насідок! -
У душі розчахнулось вікно.
Все зелене душевне віконце,
Опромінене, в блискітках сонця!
Я давно вже не скаржилась доньці
На буття, у якім страх бринів.
Наче вічнозелена касандра,
Я іду. Вся цілком імпозантна...
Пальці прагнуть пройтися глісандо
По березах й гітарній струні.