Тарас Шевченко - Муза

Дайм Смайлз
А ты, пречистая, святая,
Сестрица Феба молодая!
Меня в пеленку ты взяла
И прочь на поле понесла.
И на могилу в лоно поля,
Как тую волю на раздолье
Седым туманом обвела.
И колыхала, напевала
И чары делала…И я…
О ты волшебница моя!
Ты мне повсюду помогала
С пути мне сбиться не давала.
В степи, в совсем глухой степи,
В далекой неволе
Гордилась ты, сеяла,
Цветочек как в поле
Из казармы запачканной
Чистой и святою
Пташечкою  вылетала
И  ты надо мною
Прилетала, напевала
Ты, золотокрыла…
Как живительной водою
Душу окропила.
И я живу, и надо мною
С своею божьею красою
Горишь ты, зоренька моя,
Моя советчица святая!
Моя судьба ты молодая!
Не покидай меня. В ночи
Утрами, днями, вечерами
Витай со мною и учи,
Учи неложными устами
Сказать мне правду. Помоги
Молитву до конца шептать.
А как я буду помирать,
Моя ты мама! Положи
В гроб своего родного сына
И хоть единую слезинку
В глазах бессмертных покажи.

Оригинал
А ти, пречистая, святая,
Ти, сестро Феба молодая!
Мене ти в пелену взяла
І геть у поле однесла.
І на могилі серед поля,
Як тую волю на роздоллі,
Туманом сивим сповила.
І колихала, і співала,
І чари діяла... І я...
О чарівниченько моя!
Мені ти всюди помагала,
Мене ти всюди доглядала.
В степу, безлюдному степу,
В далекій неволі,
Ти сіяла, пишалася,
Як квіточка в полі!
Із казарми нечистої
Чистою, святою
Пташечкою вилетіла
І понадо мною
Полинула, заспівала
Ти, золотокрила...
Мов живущою водою
Душу окропила.
І я живу, і надо мною
З своєю божою красою
Гориш ти, зоренько моя,
Моя порадонько святая!
Моя ти доле молодая!
Не покидай мене. Вночі,
І вдень, і ввечері, і рано
Витай зо мною і учи,
Учи неложними устами
Сказати правду. Поможи
Молитву діяти до краю.
А як умру, моя святая!
Моя ти мамо! положи
Свого ти сина в домовину
І хоть єдиную сльозину
В очах безсмертних покажи.

 1858,
Нижний Новгород