Ти чия Україно?
І хто в Тебе добре панує?
Недоторкані хто ???
Хлібороби...хто вони є?
Бог сказав, що святих вже давно не існує.
Головою був хліб,
Головою навіки він є...
Якщо Ти щє жива, скільки можеш
ганьбу цю терпіти?
Скільки можеш перед нею
на колінах стоять?
Подивись, вже от Тебе
розбіглися діти,
І нема кому в полі тепер
біле жито дожать…
Піднімись Україно, вже сонце
на небі заходить,
Чорна темрява вкриє,
дівочу , ніжну красу,
Ти ж не гайся, бо час
Твій так швидко проходить,
Я тебе Україно, і тоді
на руках понесу…
Ти боролась за правду, життя
віддавала за волю,
І пропитані кров’ю твої
вікові прапори,
Я не кажу Тобі, щоб тепер
Ти взялася за зброю,
Ти ганьбу цю і сльози,
навіки з обличчя зітри…
Не журись моя ненько, я за Тебе в вогонь
піду в воду,
Де ж твої, накінець, верхові козаки???
Ти моя Україно – колиска
Козацького роду…
Я з Тобою моя Україно,
остаюсь навіки …
Хай росте Україна!!! Міцніє
в Ній правда і воля,
В синім небі повільно
лелеки летять!
Хай розквітне ЇЇ вже давно
занехаяна доля!
В смачних снах ЇЇ
немовлята хай сплять !!!