Мій день не радився зі мною
Яким йому сьогодні буть.
Рядки писав, пророчив долю,
І все шептав: «Забудь... Забудь!»
Мій час не лікар. Він – філософ.
Втамує серце, що болить,
Липневі зорі вплете в коси,
Та не зупиниться й на мить.
Моя любов в пахучім маї
Зітліла вже давним-давно.
Вже сил нема, і сліз немає.
Є лиш сухе терпке вино.