Проходять дні, минають довгі роки,
Ще квітне й родить нам українська земля,
До незалежності ми робим перші кроки,
Будемо вільні й дружні, як одна сім’я.
Щасливим грудень стане цей, напевно,
Здійсняться мрії пращурів й дідів,
Бо віра наша і душа нетленна,
Хай славним гетьманом нам стане Чорновіл!
О, рід людський, народе України:
Солдат, селянин, медик, робітник,
Ця Батьківщина нам усім єдина,
Свята й жива земля, а не Чорнобильський смітник.
Висоти наших душ піднімуть ту калину,
Що мільйони рук робили це до нас,
Віддаймо серце й голос за вільну Україну,
Піднімемось хоч раз до гір святих Парнас.
По крові ми усі собі брати і сестри,
А різними нас Бог створив лише тому,
Щоб світ і доброту навзаєм собі несли,
І Землю берегли, таку — лише одну.
В ім’я Отця, Святого Духа й Сина,
В майбутнє думкою і поглядом сяйнув,
Звеселимо ж бо, браття, рідну Україну,
Щоб кожен з нас в ній патріотом був.
Пройдуть віки, Земля обличчя зміне,
Минемо ми, та не мине наш рід,
Хай славиться завжди і квітне Україна,
Боронить хай Господь її від всяких бід.
_________________
Ноябрь 1991 год