Два сумних собаки під сірим дощем
Ридають, мов кинуті діти.
Пов’яли лілеї, фіалки, а ще -
Всі інші незаймані квіти.
А дощ все лушпанить по листях, траві,
По вухах, хвостах та сідницях...
А я? Мені тепло... Таке селяві. -
Я в шапці, пальті, рукавицях...
В душі моїй жалість торкнула струну,
Я плакав, мов діти в садочку.
Пальто, рукавиці та шапку зніму,
Віддам їм. Сам ляжу в куточку.
Нехай замість мене ідуть в інститут,
П’ють пиво, мордують гітару...
Я буду лежать під дощем, просто тут.
І скиглить. Така от сансара.
2004