Слони полетіли за обрій -
Рожеві, примарні, як сни...
Нових романтичних захоплень
У мандрах шукають вони...
Збирались недовго у вирій -
З них досить матерій земних...
Хмарини примхливі, нещирі -
Ось рідна стихія для них...
Великі повітряні кульки -
Лякливі, летючі, легкі...
Як мильні, оманливі бульки -
Такі ж нетривалі, плинкі...
Не жаль їм було ані трохи
Потрачених днів і ночей...
Чужії їх манять дороги -
Подалі від пильних очей...
Полинули мовчки, у тиші
В омрiяний свій небокрай...
Лиш три сподівання залишать:
На "жди", на "прости", на "прощай"...
Картинка из INETA