Цей рік цвіла черемха так звабливо,
Від пахощів сп`янілий вітерець
Щось шепотів улесливо й красиво,
Мов Дон Жуан, підкорювач сердець.
Куйовдив цвіт, дівочі пестив плечі
І обіймав її цнотливий стан
Та закрадався не один вже вечір
До неї на побачення він сам.
Вона ж несла так гордо свою вроду
На березі стоявши, край села
Й губила стиха пелюстки на воду,
Аж поки… зовсім геть не відцвіла.
І все навкруг запорошивши цвітом
Яскравого не скинула вбрання
Й відразу полетіли вслід за вітром
Його палкі гарячі признання.
Черемха ж не поникла й не здалася,
Лиш затаїла у собі тоску.
А вітер? Він уже шукає щастя
У кетягах розкішного бузку.
1997
:-) ну очень вольный перевод автора:
Садов цветущих приоткрыв завесу
Попутно пролетавший ветерок,
Влюбил в себя черёмуху принцессу
И сам в нее влюбился на часок.
Он цвет ее ласкал и ветки-плечи,
Игриво обнимал тончайший стан,
Подкрадываясь робко в тихий вечер,
К красотке на свидание-роман.
Но как же время коротко девичье,
И стоило ей cбросить лепестки,
Стал ловелас навеки безразличным,
И перестал кружиться у реки.
Черёмуха от горького участья,
Поникла, затаив в себе печаль,
А ветер что? Да он уж ищет счастье,
В густых сирени гроздьях по ночам.
2016