Я так хочу сказати:"Люблю!"
Та чомусь це промовить не взмозі.
Знаю,що більше сліз не проллю,
Але ставлюсь до всього вороже.
В моїм серці,потворнім від ран,
І,здавалось, уже,спопелілім,
Знов вогонь розпалив вітрюган
І від щастя воно защеміло.
Неймовірно приємний той біль,
Що на вірші мене надихає
і доводить до хвиль божевілль,
І в обійми до тебе штовхає...
Що ж ти коїш зі мною?..
Не треба!..
Кожну мить я зробить хочу довшою,
І мені не втекти вже від себе!..
Не спиняйся!..
Продовжуй!..
Продовжуй!..