Важко дихати сьогоднi, дуже важко,
Не здолати всю негармонiйнiсть,
Стiльки рокiв, наче камiнь, тяжко,
Знову душу давить безнадiйнiсть.
Зморшками прикрасили турботи,
Серце, як ранiше, не спiвае,
Я себе питаю: "Де ти? Хто ти?"
I нiчого не вiдповiдаю.
Ця безглуздiсть душу баламутить,
Присмак жалюгiдностi солоний,
Безпораднiсть, наче в`язня скрутить,
Моi грати - лiнii долоней.
Свiт бувае iнодi суровим,
А жорстокiсть болiсно жахае,
Хай сьгоднi здавлюють судоми,
Але жити я не припиняю!
1999 г.