Якось запитала Ната
Про сіреньку мишку в тата:
- Чом у мишки довгий хвіст,
Хоч сама мала на зріст.
- Слухай, доню, розкажу
Про хвоста і ковбасу.
Жила у коморі мишка сіренька
І був в тої мишки хвостик маленький.
А їй же хотілося мати хвоста,
Розкішно пухнастого, як у кота,
Або, як у півника, з пір'я строкатого,
Чи, як у собаки, такого кудлатого.
Або як у тигра у смуги рясні
Тоді б малій мишці позаздрили всі.
Сіренька з такими думками пішла
В комору, шукати нового хвоста.
Бажання здійснить не вдається ніяк –
І так різні речі чіпляє, і сяк:
То віник приміряє, замість хвоста
То моркву, то ложку, а то черпака.
Ще шмат ковбаси причепити хотіла
Та вже від утоми розплакалась й сіла,
Хустинкою витерла з носа сльозу
І з'їла, у розпачі всю ковбасу.
Мотузка лише від ковбаски лишилася
Якраз сірій мишці вона й знадобилась.
Мотузку собі причепила вона
І носить донині такого хвоста.