Чому так?
Назарий Феодосиадис 16.02.2016
Чому ти плачеш, Україно?
Чому зігнулась до колін?
Навіщо сипиш сіль на рани?
Чому будуєш слабкий тин?
Не вже тебе життя не вчило, не довіряти шахраям,
Тримати шаблю на готові, щоб не кортіло ворогам?
Чому народ свій б`єш нагайкой, чому женеш в чужі краї?
Чому стоять твої заводи, чому при владі злодії?
Моя півуча, Україно, моя ти рідная земля,
До влади рветься брудне бидло, горілку п’є та все співа.
Співа про вільну Україну, що краще стало вже життя.
Але кому найкраще стало? Не розумію ті слова.
Пенсіонерам стало краще? Вони ж за пенсію свою
Ледве вкладаються в кварплату, а воду із калюжі п’ють.
А може стало краще дітям? Для них безплатні є гуртки?
Увечері матуся з татом читають гарні їм казки?
Чи молодь краще стала жити? Є їм горілка, наркота.
Коли напились, то побились - в`язниця їх тоді чека.
А у парламенті мужі та виборці народу
Горілку теж ночами п`ють, а поті варять воду.
А вранці в залі на весь світ показують народу,
Як за посаду чи з похмілля б`ють один одного у морду.
На них не діє та стаття, що хуліганством зветься.
“Ми у парламенті сім`я, самі ми розберемся!”
На презедента що завгодно можна говорити,
На Литвина, якщо бажаєш, воду можеш лити,
Плювать в обличчя, паперами швиряти,
Одним словом, що завгодно можеш витворяти.
В часи Радянські пам`ятаю союз слов`ян була сім`я.
Була могутня та держава з великой літерою “Я”.
За океаном нас боялись: була холодна та війна,
Як би на місце хтось вказав нам, то в них боліла б голова.
Якщо На Сталіна , Хрущова, або на Брежнєва плював,
То на Байкальскій магістралі лопату з рук не випускав.
Чому сьогодні так не можна: щоб була партія одна,
Щоб була сильною держава, щоб вирішала все сама?
Куди піти, з ким нам миритись, кому в біді допомогать?
Щоб НАТО, як в Ірак втручалось; цього ви хочите, чи як?
Гадаю ні! Це не потрібно! Не треба танки їм лизать.
В нас прапор вільной України: його нам треба цінувать!
І шанувать народ мій любий, йому поліпшувать життя;
Щоб не давили нас налоги, щоб демократія була,
Щоб був закон до всіх суворий, щоб конституція була
Така питна, така прозора, як із криниченьки вода.
Тоді народ на Україні, де є нації усі,
Любого ворога зупинять, під танки ляжуть, як снопи.
Бо за державу, де порядок, де справедливість, де любов,
Любий піде в огонь, на страту, щоб захистити свій кордон.
Хоча б за те, щоб діти жили, онуки вільними росли,
Щоб на землі моїй квітучій, щоб панували тільки ми.
А так за що? За хлів, за хату, яка вклонилась до землі,
Чи за брудну ту злу собаку, яка останні рве штани?
Народ мій любий, схаменися, надінь ошийника собаці,
Припни до буди на цепа, не бійся гострого клика!
Без землетрусу, без війни до чого ми разом дійшли?
До чого ми добудувались? У нас практично все було.
В борги великі нас загнали, під ніж пустили все село.
Свої є станції АС. В домівках світло - це прогрес.
Шляхи у космос прокладали - асфальт не всім під ноги вклали.
Самі живемо у багні і глину місим в вихідні.
А щоб не жити у багні, повинні іншим шляхом йти,
Повинні гарно працювати, повинні владу поважати.
Законним шляхом треба йти: не по одинці, а в гурті.