Чому мені тебе не вистачає,
Чому самотність відчуваю на душі,
Чому без тебе я хвилину проклинаю,
Чому знайти не можу спОкою в собі!
Чому я згадую ці дивні очі,
Чарівний погляд із під чорних вій,
Чому так безкінечні темні ночі,
Які проводжу в темряві я злій.
Твоє волосся… що краще може бути,
Ніж доторкнутися до пасм твоїх м’яких,
Й тебе, обнявши, запах твій відчути,
Й заплутатись, рукою за пірнувши в них.
Твої вуста… знайти де насолоду
Солодшу й кращу, ніж їх смак п’янкий?
І посмішки милішої не бачила я зроду
І сміх луна як пташиний спів.
Чому забути я не можу руки
Які стискала я в своїй руці,
Чому я відчувала серця муки,
Коли зникав ти, раптом, У нОчі.
Чому так тепло у твоїх обіймах,
Що поринала я у хвилю забуття.
Чому став рідним погляд милий.
Чому без твого подиху стало сумним життя..