До 70- річчя Володимира
Висоцького.
Роки відстукує годинник,
Біжить вперед скажений час,
Вдивляємось в минуле пильно,
Бо майбуття турбує нас.
Ми жили поруч, без спокою,
Йшли до єдиної мети,
Був грізний цензор за спиною,
Серед подій біг пеклом ти…
В той час вуста твої правдиві,
Збирали люд біля вікон,
У Києві і Тель – Авіві
Любили хриплий баритон.
Чекали завжди в Магадані,
В Афгані, та на Соловках,
На незалежному майдані,
Бо розчиняв твій голос страх…
Бажаний гість. Людина Світу,
Пророк великий, хоч сумний,
А струни твого Заповіту
Призначені Землі святій.
Лишилась пам’ять разом з нами,
Ти досі серед нас живий,
Стоїш на скелі, над вітрами,
І рвешся як раніше в бій…
25 липня 2007 року.
Автор Геннадій Сівак.