Так судилось: на схилах життя
Покохати та враз розлучитись,
Відчувати шалене биття
І литаврів, і сонячних китиць.
Так ведеться: любов, мабуть, є
Найдороща за цінні дарунки.
Не забуло ще серце моє
Дивовижні на смак поцілунки.
На вустах моїх палко горять,
Якщо спомином думи чіпляю.
Почуття, наче птахи, летять,
Як підрізати крила – не знаю.
Не страждаю, минуло і це.
Хист кохати я втратила нині,
Та чому ж в моїм серці пече,
Коли бачу його очі сині?