Я піду звідси геть.
І у темряві степу суворій
Тільки вітер зуміє мене віднайти
І снігів круговерть
Замете на безкраїм просторі
Одинокі залишені мною сліди...
Замете, замете...
І хай Місяця серп металевий
Розтинає захмарну самотність вершин.
Крізь страждання оте,
Чи то щастя холодне січневе,
Чи то вічності сивий сумний швидкоплин
Я без страху піду.
Крокуватиму боса снігами,
Обпікатиме подих розчахнута холодом мить,
Крізь світи проросту,
І засяють зірки під ногами,
І безодня на пальцях моїх забринить.
5.01.2007