Друзі мої найдорожчі,
Друзі мої ви найкращі!
Світ з вами трішечки довший,
Світ з вами трішки багатший.
Ранок завжди починався
З посмішки вашої щедро
Й ганок старий дивувався:
Чом нам узимку так тепло?
День, наче музику, слухав,
Жарти і працю завзяту.
В них закохався по вуха,
Перетворився на свято!
В коло збирає нас тісно
Добрий і лагідний вечір.
Він подарує нам пісню,
Міцно обнявши за плечі.
Любі мої, серце з вами
Більшим стає і добрішим,
Вашими диво-очами
Вічність нам гляне світліше!
Скільки життю вирувати,
Скільки нам ще будувати,
Та найсвятіше між нами –
Друзів завжди пам’ятати.