Віфлеємськая сяє зоря,
Світло з неба даруючи рясно
Юдейській землі, що Царя
Колисає тихенько у яслах.
Спить солодко Святе Немовля,
Люду Божого втілена мрія.
Нахилилась і щось промовля
Сину лагідно Діва Марія.
Сяє зірка, бо сповнився час:
Божий Син на землі народився.
Ясла – це Його царський палац;
Хрест – це трон, що Месії судився.
Несповідні Господні шляхи
Не осягне обмежений розум:
Вже куються криваві цвяхи,
Терен корінь пустив при дорозі…
Той, Хто Всесвіт творив з небуття,
З материнської вийшов утроби
Шляхом бути у вічне життя,
Взяти неміч, понести хвороби.
Син, що виконав волю Отця,
Охрестився водою і кров’ю,
Щоб засяяла в наших серцях
Віра Божа святою любов’ю.