Вона по поклику
Не скора.
Життя прозоре
І складне.
А їй воно,
Я і учора
Як день
Сьогоднішній -
Одне.
І як зоря
На небокраї...
Що ж я
Робитиму тепер?
В авто міському
І трамваї
Мене обходить
Контролер.
А я ще ПІТ
З чола не витер.
Вона, можливо,
І права.
Сама і вогнище,
І вітер,
А я до вогнища –
Дрова.
Вона роки свої
«за сорок»,
Вже не приховує.