Болить, пече, нема притулку,
Судома зводить м’язи
І не знайду я порятунку
Від помсти та образи.
Хочеться до мами притулитись,
Стати немовлятком,
Мило в очі подивитись
Безпомічним ягнятком.
В колисці мама погойдає,
Ніжно приголубить,
Де та матінка? Немає…
І ніхто не любить.
Болить, пече, і серце в’яне,
Хвора душа німіє,
Серце заплаче, перестане,
А світ не пожаліє.
Десь за вікном виводять гучну
Пісню про кохання.
Нема, нема ніде притулку,
Ніби ця біль остання.