Доба

Анатолий Таран
 
Подивишся -
Серцю болить.
Отямишся, мабуть,
Не скоро.
Безладдя
Повзучого пліть
Міцніше
Охоплює горло.

Напевне,
Це міра доби,
Якою ще жити
І дбати.
Поділено
Навпіл скарби
По совісті
Старшого брата.

Чиєсь -
Сподівання і біль
І власного
Жарту на крові -
Порізнено,
Як самоціль:
На попіл,
На м"яти ранкові.