Вам сімнадцять було,
Вам ішов вісімнадцятий, тату,
Як солдати з зірками надвечір
Удерлись до хати,
І підстреленим птахом
Бабуся в порозі упала
І уперше тоді вас
На смерть провела.
І палали не для вас
Сині зорі і рожевії світання,
Бо настав жорстокий час,
І зів'яли квіти першого кохання.
І проліг скорботний шлях,
Перекреслив вашу юність так недбало
І в минуле відлетіли
Гімназистки в сукнях білих
І відлуння випускного балу.
Вам було дев'ятнадцять,
Ішов лиш двадцятий вам, тату,
Як над краєм коханим
Зревіли ворожі гармати,
Але «вождь і учитель»
Не дав вам до рук автомата,
Адже «ворог народу»
І честі такої не варт.
І вручали ордени,
І ровесників лягали в землю роти.
Переможної весни
Лиш луна сягнула за колючі дроти.
Та нарешті вдарив дзвін,
І звільнилася країна від закляття,
І кайдани вам злетіли,
І була ще юна сила,
Та не впало з вас минулого прокляття.
Вам було лиш піввіку,
І вік ваш закінчився, тату...
По-дитячому чисто
Ви все-таки вірили в правду.
Але правду шукали ви
За ненависним порогом,
І конвоєм надіслана куля
Вас все ж віднайшла.
І зостались ми без вас,
І ростуть без діда ваші, тату, внуки.
А жили б ви в інший час,
Скільки б доброго зробили ваші руки!
Ви пройшли скорботний шлях,
Що життя вам перекреслив так недбало.
І в минуле відлетіли
Гімназистки в сукнях білих
І відлуння випускного балу.