Де зібравсь побачить світ
Розмаїтий люд
Віз мене до пірамід
Вовняний верблюд.
Глянув скоса: хто така,
Викрививши рота,
Вам, мовляв, екзотика,
А для нас робота.
Звівсь на рівні, зачекав,
Похитав горбами,
І споквола почвалав
Жовтими пісками.
Трохи далі зупинивсь —
Буде пересадка.
Тут тисячолітній сфінкс
Загадав загадку.
Хто загадки не вгада,
Мав би скам'яніти.
Мабуть, загадка проста,
Знають навіть діти.
Спрагу чим угамувать
Наш верблюд не певен.
Ні, не хоче пити спрайт
Бідолашний кемел.
А от шуба шерстяна
Пропада даремне:
І нащо йому вона?
Щоб не змерз, напевне!
За десятки зим і літ
Згорбатів і схуд
Вічний бранець пірамід
Вовняний верблюд.