Сльоза тріпоче, як навмисно,
Й торішнього уже не жаль.
Чия ж душа так променисто
Спалила полум’ям печаль.
Ті сльози вже не горе й смута,
Вони – перлини майбуття,
Не біль страждання і отрута
До млосності і забуття.
Ті сльози – легкі і прозорі,
Хоч ними дихати не звик.
Поглянь, вони, неначе в морі,
Втопили відчайдушний крик.