Моїй плантації
Якби ж то сон. Якби ж то тільки сон!
Привиділося — негри ми, раби. Плантація,
наглядачі, ба ні, не треба наглядачів,
ми і самі, без них, наввипередки —
дайте нам роботу!
Безглузду — хай, і безкінечну — хай,
і ще — аби за неї не платили.
Ми будемо і так, бо ми свідомі,
і ще — нехай нас носом, носом, носом
в болото, у багно, куди завгодно,
ми з радістю, щоб відданість свою
вельможній дупі продемонструвати!
А ще - якби дозволили лизнуть!
Те - над усе, але лише для обраних,
щасливих, тих, наближених до сфер,
що сад едемський не до порівняння!
Ото б ще унікчемитися геть —
розкластись на молекули —
й тоді отак парфумно може б то проникнуть
десь ближче, ближче, о, найвища з мрій...
Якби ж то сон!
Якби ж це тільки сон...