Дні тягнуться,
а роки стрімголов
летять і падають
перепелами в жито.
Вже вереснем
палає шум дібров,
а я ще тільки
починаю жити.
Мені відкрито
душі і світи,
мені палають
зорями надії.
Вершини. А до них –
іти й іти.
Чи встигну?
Чи здолаю?
Чи зумію?