Я розумію своє життя?
Чи мені то лише так здається?
Шлях веде мене в небуття,
І на роздуми час не дається.
Зупинюсь на оманливім розі,
Обернувшись – побачу тебе.
Коли нам, друже мій, по дорозі,
То візьму я за руку тебе, -
Веселіше удвох крокувати
По життю, крізь віки та біду,
Й вірний напрямок долі шукати.
Вірю я, що невдовзі знайду!