Ранкове місто обійняте сном
Натхненне у передосінній змові
Встають перед очима світанкові
Роки дитинства над старим Дніпром
Зимовий ліс в обіймах снігопадів
Старенький двір, де виріс я колись
Де рідні завжди будуть мені раді
Де перші мрії в серці зайнялись
Маленька школа вже давно забута
Самотня на околиці стоїть
Ще так недавно бігали малі
В ті стіни шмат знання здобути
Й бринів чутливим передзвоном
Дзвінок, утомлений нераз
Скрипіли парти тихим стоном
Ішов в житті найкращий час
І знову наче на долоні
Все невеличке місто те
Поля в туманному полоні
Таке казкове і просте
І дерево, де захід сонця
Над горизонтом багряніє
Той дім, улюблене віконце
Садок, з якого зеленіє
Стежинка росами закута
Я чув, що всі вони йдуть в Рим
Та хіба може таке бути?
Моя - в дитинство над Дніпром старим