Спасибі, мила, що мене ревнуєш
До моїх віршів, писаних невміло.
Душевний біль цим ти мені гамуєш.
Спасибі, мила!
Ти в них чужі читаєш імена,
Та то лиш звук, а сутність в іншім:
Все, що в житті мені ти віддала,
Лягло у вірші.
Я в світі цім живу лише тобою
І навіть, як пишу про інших,
Я почуття не кличу до двобою -
То тільки вірші.