Із майбутнього листи – папірці,
Чисті аркуші в тремтячій руці
Пожалілись: збились на манівці…
А були «орли», тепер – горобці…
А були герої, браві бійці –
Вірні друзі, парубки – молодці…
А приходять зараз зовсім не ці,
Бо минулі, справжні хлопці – мерці…
Вічна пам*ять їм – сльоза на щоці,
Помагає поглядати в приціл,
Й чітко знати, хто «вовки» - хто «зайці»,
І навести вірну зброю на ціль.
Що ж тепер?.. Тепер бездарні митці
Приміряють штучні з терна вінці,
(Рабська посмішка на ситім лиці),
Й на голгофи штучні зходять в кінці.
Але блискають з-за хмар промінці…
Значить – зкурвились не всі посланці…
І тримаю я в тремтячій руці
Із майбутнього листи – папірці.