Стоїть верба,серед поля,пилом припадає
Проїхали чумаченьки,шляхом попiд гаєм
Заспiвали сумну пiсню-хто не чує-плаче
Про дiвчину,що кохає,про долю козачу
Косарики засмутились,що пiсню почули
З пiд бриликiв задивились,та так,щой не зчули
Як косити перестали,бо душа сумує
Засмутились,поставали-нiхто не жартує
Потягли вози чумацькi воли круторогi
Пил спадає,день згасає,верба край дороги
Та чомуж ти,мiй народе,так сумно спiваєш,
Не смiєшся,не жартуєш,та злу долю маєш
Чому таки бiдкаєшся-наче на чужбинi?
Чорний колiр та червоний - в твоїй скатертинi
Деж- зелений-гай спiвучий?Де жовтий-бджолиний-
Глечик меда гречаного?Де неба край - синiй?
Чи будемо й ми веселi iз життя радiти?
Чи станемо сумувати-злої долi дiти?