* * *
Сонце моє, ти також безпритульне...
Отже щось спільне знайшлось поміж нами...
Був я колись-то закоханним, чуйним,
З ясними нiби два сонця очами.
Зараз мiй зiр все частіше байдужний,
Наче, навчився я, сонце, у тебе...
Тiльки буває мiй погляд i тужним,
Як зазiхаю очами на небо.
Сонце моє, це тобi не вiдомо,
Сонце, є те, що тобi не відчути.
Тiльки людині чуття те знайоме,
Що вона бачить, в подібні мінути...
24 февраля 2007 г.