Зупин1ться мамо, зупин1ться...

       
       Пам'яті мами.

Зупиніться мамо, зупиніться,
Не уходьте, ми просили Вас,
Вам лише хотілося водиці,
В той сумний, гіркий недуги час.

На твердому ліжку нам писали
В зошиті останнії слова...
Все терпіли, біль перемагали,
Була ясна мудра голова.

Але була в нас єдина мрія,
Міркували, буде все гаразд,
Але розчинилася надія,
У суботню ніч пішла від нас...

Та в далеке небо полетіла,
Біла птаха від страждань і дум,
Вмить її душа відчула крила...
У відчаї серця біль зімкнула струм...

За дітей з онуками молилась,
Та нажаль себе не зберігла,
Посмішка у пам'яті лишилась,
Повна материнського тепла.

Та усіх покинула рідненька,
Неповторна, мила, золота,
Зірка провідна, ласкава ненька
Сяйнули, мов проліски літа...

20 жовтня 2005 року.
Автор Геннадій Сівак.