Я сьогодні була надщасливая…
Слабше меду незграбна сльоза…
Я у світі вважаюся дивною,
Бо марную на небо життя.
Присмак творчості майже у кожного,
Хто щоночі допізна не зна
Куди діти себе неспроможного,
Серцем нехтуя, що не весна…
Майже зморена, майже втішена
Знову вірші для неба пишу…
І щоночі у смуті залишена
П’ю солодку незграбну сльозу.