Стихотворение, посвящаеться отношениям Росии и Украины...
Дві сестри народились у полі,
Там, де вітер без краю гуляв.
Дві сестри народились на волі,
Там, де зіроньки камінь упав.
Вони разом до неба зростали,
З квітів плели чарівні вінки.
Ті вінки одна одній з косою вплітали,
Нерозлучні були навіки.
Разом сестри до церкви ходили,
Похрестили їх в водах Дніпра,
Разом хліб на току молотили,
І бажали всім тільки добра.
Їм хотілось без краю співати -
Та орел із-за гір прилетів.
Показав , як він вміє літати,
Викрав пісню і геть полетів.
Їм одразу ж хотілось літати,
Вище неба хотілось летіть.
І із неба ту зірку дістати,
Ту,що камінь упав в давню мить.
Після того, вони посварились,
Протягнули високу межу,
Хоча Богові більше молились ,
Все міцне в них звелось на іржу.
Та не дав Бог їм кращої долі,
За оту височенну межу.
Сестри більше зазнали болі,
Я це бачив, тому і пишу.
І вони не навчились літати,
І забули ті бажані дні,
Розучилися пісню співати,
І від цьго не добре мені.
Як мені цих сестер об"єднати?
Яку пісню писати мені?
Я Хмельницьким, на мить хтів би стати,
З ними пісню співати, і ночі, і дні...